Головне меню

video message chat movie speech bubble flat icon symbol 512a 629587303

ios
Screenshot 6 48024 122668064

Після звільнення міста Суми зусиллями викладачів та студентів відновлювалася діяльність ВНЗ, і 25 листопада 1943 р. почалися заняття студентів фізико-математичного та природничого факультетів. У ці важкі часи інститут очолювали В.І. Зайцев (1943 – 1944 pp.), Д.Ю. Нукалов (1944 – 1948 рр.). У подальші повоєнні десятиріччя посаду керівника СДПІ (директора або ректора) обіймали Г.І. Носко (1948 – 1955 pp.), Ф.К. Гужва (1956 – 1959 pp.), Ф.М. Яловий (1959 – 1968 pp.), О.П. Овчаренко
(1968 – 1980 рр.), І.Т. Качан (1980 – 1996 рр.).

У серпні 1944 р. відбувся перший після визволення міста випуск фахівців народної освіти – дипломи отримали 12 учителів математики та 8 учителів біології. Вони були направлені на роботу не до школи, а до індустріальних технікумів УРСР та РРФСР.

Невдовзі в інституті почав функціонувати заочний відділ на всі факультети. З 1 травня 1944 р. до його складу було зараховано 450 студентів. Тоді у СДПІ почали працювати підготовчі курси на 90 чоловік.

У 1945 р. на перший курс ВНЗ було зараховано 145 осіб.

У перші повоєнні роки СДПІ опинився у більш несприятливих умовах, ніж у довоєнний період. Викладацькому й студентському складу довелося здійснити колосальну роботу щодо відбудови і налагодження нормальної життєдіяльності ВНЗ. Проте тривалий час навчально-матеріальна база була вкрай незадовільною. Заняття відбувалися в напівпідвальних кімнатках; студенти юрбилися на лавах і наспіх зроблених ними ж столах. Як згадує викладач Г. Мурашківська у своїх спогадах: «Холод був такий, що чорнила замерзали в чорнильниці». У кабінетах не вистачало обладнання й матеріалів, не було навіть ізольованого двору, читального та спортивного залів. Улітку заняття з фізкультури проводилися на вулиці, взимку – у невеликих класних кімнатах. Згодом під спортивний зал було пристосовано приміщення костьолу. Долаючи матеріальні труднощі, викладачі та студенти працювали в допоміжному господарстві інституту, на лісозаготівлях.

У 1946 році інституту було передано під навчальний корпус три будинки по вулиці Дзержинського (нині вулиця Троїцька). Це дозволило не тільки збільшити аудиторний фонд, але й створити деякі нові навчальні кімнати. Уже в 1946/47 навчальному році були створені кабінети педагогіки, української літератури, російської літератури, іноземних мов, нові лабораторії тощо. Поступово обладнувалися аудиторії, фізична й хімічна лабораторії, кабінети зоології, ботаніки, фізіології.

За 1946/47 навчальний рік було придбано навчального устаткування на суму 67 361 крб., матеріалів і хімікатів на суму 25504 крб., господарського інвентарю і постільної білизни на 268073 крб., дуже не вистачало найнеобхіднішого – столів, стільців, приладів, реактивів. У 1949 році завдяки проведеній реконструкції навчального корпусу був обладнаний читальний зал на 60 робочих місць. Тоді ж здійснено капітальний ремонт фізкультурного залу.

Із зростанням навчально-матеріальної бази інституту поступово комплектувалися кадри професорсько-викладацького складу. Якщо у 1943 р. в інституті працювали 15 викладачів, з яких вчені звання та ступені мали 3 людини, то у 1947 році кількість викладачів збільшилась до 58 (перевищивши їх кількість у довоєнний період), а доцентів і кандидатів наук – до 7.

Постійно зростав і контингент студентів, кількість випускників. Станом на 15 вересня 1947 р. навчалося студентів:

історичний факультет – 144;

природничий – 129;

мовно-літературний факультет:

українське відділення – 75 студентів;

російське відділення – 104;

фізико-математичний факультет:

фізика – 99;

математика – 66.

Із 617 студентів, які на той час навчалися у ВНЗ, державну стипендію отримували 585, звільнили від плати за навчання 189. У гуртожитку проживало 319 осіб. Значна частина студентів мешкали на приватних квартирах, оплачуваних навчальним закладом. Тільки у 1964 р. було уведено в дію довгоочікуваний гуртожиток на 416 місць.

У цей період великого значення набувало зміцнення зв’язків навчального закладу із школою та виробництвом. Фізико-математичний факультет СДПІ мав чітко виражений технічний ухил, а природничий – сільськогосподарський. Задля забезпечення політехнічної підготовки при кафедрі фізики була обладнана майстерня з верстатами для обробки дерева й металу, а також пущено в хід лабораторію-кабінет автотракторної справи. Відновила роботу агробіостанція площею 5 га, було придбано комбайн, трактор ХТЗ, тракторний культиватор і сільськогосподарські знаряддя. Для проведення виробничої практики студенти послуговувалися матеріальною базою заводу ім. Фрунзе, Сумського хімічного комбінату, Сумської біофабрики, Михайлівської цілини, Іванівської селекційно-дослідної станції та колгоспів області.

З березня 1950 р. у СДПІ почався набір слухачів до інститутів підвищення кваліфікації Києва, Москви та Ленінграда.

У 1953 р. СДПІ ім. А.С. Макаренка діяв у складі двох факультетів: історико-філологічного (з відділами історії, російської мови та літератури, української мови та літератури) і фізико-математичного (з відділами фізики, математики та природознавства). Наприкінці 50-х pp., згідно з урядовим розпорядженням, історичний факультет було переведено до Харківського університету.

У 1957 р. на відзнаку 40-річчя Жовтневої революції інституту було присвоєно ім’я видатного педагога-земляка Антона Семеновича Макаренка, вихідця із м. Білопілля, а також призначено Макаренківські стипендії кращим студентам.

У повоєнний період стала відчутною потреба в укрупненні спеціальностей, розширенні профілю спеціалістів. З огляду на це були переглянуті навчальні плани й програми. ВНЗ наближався до виробництва, удосконалювалася його структура.

Сумський педінститут ім. А.С. Макаренка виконував важливу соціальну функцію ідеологічної просвіти, педагогізації й інтелектуалізації населення області, поширення практично доцільних знань. Стала поширеною діяльність вечірніх відділів, навчально-консультаційних пунктів, різноманітних курсів на громадських засадах, конференцій, творчих зустрічей, що здійснювалася зусиллями викладачів СДПІ. Провадилася пропагандистська, культурно-просвітницька, науково-популярна робота співробітників, через серії лекцій, присвячених загальноосвітній тематиці, проблемам здорового способу життя, раціональній організації дозвілля тощо. Тоді особливо популярними були вечірній Університет марксизму-ленінізму, філіал Вищої партійної школи, Університет для батьків, Університет природи. Широко практикувалися виїзди лекторів на периферію, виступи у пресі та на радіо. Завдяки цьому студенти інституту та мешканці міста Сум могли отримати і політичний гарт, і необхідну в навчанні допомогу, і можливість поглибленого оволодіння певною галуззю знань. Цьому сприяв дуже високий престиж вищої освіти в суспільстві, спостерігалося піднесення прагнення населення до її отримання.

У 60-70-х роках важливе значення для розвитку системи вищої освіти України мало створення загальнонаукових факультетів. Постанова уряду України про організацію цих факультетів була прийнята наприкінці 1961 р. На той час технічні ВНЗ України вже мали значний досвід роботи загальнотехнічних факультетів, які організовували навчання студентів-заочників молодших курсів різних технічних спеціальностей за місцем їх проживання з подальшим переведенням на старші курси відповідних технічних ВНЗ для продовження навчання. Було зроблено спробу поширити цей досвід на інші (крім технічних) фахи, створити більш сприятливі умови для студентів-заочників молодших курсів математичних, природничих, сільськогосподарських, фінансово-економічних та гуманітарних спеціальностей.

Постановою передбачалося, що загальнонаукові факультети створюватимуться переважно при педагогічних інститутах. У зв’язку з цим відповідальність за організацію навчальної та методичної роботи на цих факультетах покладалася на Міністерство освіти України. Було встановлено дворічний (для деяких спеціальностей трирічний) термін навчання на цих факультетах.

Сумський загальнонауковий факультет був створений при Сумському педагогічному інституті ім. А.С. Макаренка, розпочав свою роботу влітку 1962 року. За весь період існування його очолювали В.О. Мокеєва, С.О. Колтаков, Г.Й. Семенець, Г.Т. Гаврилов, Г.І. Завгородній. У червні були проведені вступні екзамени, до яких допускалися випускники середніх шкіл та працююча молодь, що мешкала на території Сумської області. Згідно з результатами на перші курси чотирьох відділів факультету було зараховано 550 студентів. Вступні екзамени на спеціальності, пов’язані із сільським господарством, були проведені в січні 1963 року. У наступні роки кількість студентів факультету перевищила 1500 чоловік. Так, у 1968 р. на ньому навчалося 1576 чоловік. Для студентів м. Суми була організована вечірня форма навчання.

На Сумському загальнонауковому факультеті (крім традиційних) навчалися студенти за такими незвичними для педагогічного ВНЗ спеціальностями: «Товарознавство промислових товарів», «Товарознавство продовольчих товарів», «Фінанси і кредит», «Бухгалтерський облік в сільському господарстві», «Бухгалтерський облік в торгівлі», «Економіка сільського господарства», «Економіка торгівлі» – на економічному відділі; «Агрономія», «Біологія», «Зоологія та ботаніка», «Фізіологія» – на агробіологічному відділі; «Математика» – на математичному відділі; «Історія», «Українська мова та література», «Російська мова та література», «Іноземна мова (англійська)», «Бібліотекознавство та бібліографія» – на гуманітарному відділі.

Студенти факультету навчалися за уніфікованими навчальними планами протягом двох років, а на спеціальності «Математика» – протягом трьох років, після чого переводилися відповідно до обраного фаху на заочні відділи університетів, педагогічних, економічних, торгівельних та сільськогосподарських інститутів міст Києва, Харкова та Донецька.

Навчальна робота зі студентами здійснювалася не лише під час зимової та літньої екзаменаційних сесій, а й у міжсесійний період – згідно з графіками, що складалися деканатом на кожний навчальний рік і видавалися студентам на початку навчального року. При цьому планувалося проведення занять 1-2 рази на місяць не тільки у Сумах, а й у Конотопському, Роменському, Охтирському та Лебединському навчально-консультаційних пунктах. Тут читалися лекції, проводилися практичні, семінарські та лабораторні заняття, групові та індивідуальні консультації, а також приймалися заліки та екзамени протягом навчального року.

До навчальної роботи зі студентами (крім співробітників педагогічного інституту) залучалися викладачі інших ВНЗ Сумщини, технікумів та училищ, досвідчені фахівці з різних галузей народного господарства обласного центру. У цей період викладачі інституту підготували низку посібників на допомогу студентам загальнонаукового факультету – з основ вищої математики, диференціальної геометрії, теорії ймовірностей, обчислювальної математики (Й.Я. Чертков, О.П. Овчаренко, Г.Й. Семенець), ботаніки та географії (І.Н. Литвиненко, Б.М. Польський) та інші.

Труднощі в роботі факультету були спричинені, насамперед, недостатністю матеріальної бази інституту для задоволення потреб факультету (зокрема економічних), браком навчальної літератури (особливо з тих спеціальностей, яких не було на стаціонарі педагогічного інституту).

Негативну роль у долі загальнонаукових факультетів відіграла й вузьковідомча позиція деяких міністерств, що виступили за підготовку «своїх» заочників тільки у «своїх» (спеціальних) ВНЗ. Улітку 1968 року Сумський загальнонауковий факультет припинив своє існування. Однак значення його діяльності для піднесення продуктивних сил Сумщини важко переоцінити. Оскільки політехнічний і сільськогосподарський інститути з’явилися в Сумах дещо пізніше, загальнонауковий факультет дав путівку в життя тисячам фахівців промисловості й сільського господарства краю. Тому вихованці СДПІ працюють не тільки в освітянських закладах й установах, а практично у всіх галузях регіону. Та й сам професорсько-викладацький склад інших ВНЗ м. Суми комплектувався головним чином за рахунок викладачів та випускників нашого навчального закладу.

Отже, СДПІ активно сприяв формуванню генерації інтелігенції, у подальшому діячів освіти, науки й культури, відповідальних працівників державних і партійних установ, керівників господарств, голів колгоспів. Оскільки Сумський державний педагогічний інститут тривалий час був єдиним вищим навчальним закладом промислово розвиненого обласного центру, то йому доводилося забезпечувати належний освітній рівень для фахівців різних галузей народного господарства м. Суми та області.

У СДПІ значну увагу приділяли профорієнтаційній роботі серед населення, яка набула у той період досить різноманітних форм: організація самооплатних підготовчих курсів при педінституті з філіалами у Білопіллі, Ромнах, Лебедині, Тростянці, Охтирці; сприяння через викладачів, які виїжджали на консультпункти, та через студентів фізико-математичного факультету, які перебували на піврічній педагогічній практиці, в ознайомленні виробничників та учнів шкіл з умовами прийому на стаціонарне відділення та навчання на загальнонауковому факультеті; відрядження в колгоспи, райони, на великі виробництва викладачів інституту для проведення роботи щодо набору серед виробничої молоді та випускників шкіл; залучення студентів заочного відділення до проведення роботи по набору; організація безкоштовних підготовчих курсів на великих підприємствах із залучення студентства; організація виступів провідних викладачів ВНЗ на радіо, телебаченні, у періодичних виданнях. Зв’язок викладачів та студентів здійснювався не тільки протягом академічних занять та поширеної практики консультацій, а також під час позанавчальної роботи. Традиційними були спільні виїзди в експедиції, чергування викладачів у гуртожитках, участь співробітників в організації культурного відпочинку, виступи викладацького хору, робота вечірніх лекторіїв, відтворення важливих подій та цікавинок життєдіяльності в газеті «Студентське життя». Понад 10 років працював ансамбль англійської пісні. Жваво діяли студентські наукові гуртки з ботаніки, хімії, радіотехніки, макаренкознавства, мовознавства та літературознавства, з вивчення народної творчості Сумщини, історії інституту та партизанського руху (загони «Пошук», «Факел»). Найбільш тривкі, активні й змістовні осередки створювалися навколо провідних науковців ВНЗ. Так, велику популярність здобув студентський науковий клуб «Фотон», який працював в інституті у 1967 – 1986 pp. під керівництвом професора П.П. Бобровського. Його членами була найбільш допитлива та ерудована студентська і викладацька молодь: В. Бугаєнко, В. Зоц, В. Євтушенко, В. Шамоня, В. Лобода, В. Кшнякін, М. Книш, А. Гризун, В. Сенчуріна, А. Барвінський, М. Бондаренко та інші, які в подальшому стали кандидатами і докторами наук, викладачами педагогічного та інших університетів.

Студентський і викладацький склад виявляв велику прихильність до фізичної культури та спорту. Під керівництвом великих ентузіастів своєї справи працювали секції з легкої атлетики, гри у шахи, стрільби з лука, спортивного орієнтування, тенісу, баскетболу, волейболу, футболу тощо. Це сприяло визначенню провідних напрямів діяльності СДПІ в подальшому, серед яких чільне місце посідала спортивно-масова робота. Традиційно за розвитком фізичної майстерності інститут посів 4 – 5 місце у Союзі, і 1 – 2 – у республіці серед педагогічних ВНЗ, що не мають факультетів фізичного виховання. Вихованці СДПІ неодноразово ставали призерами республіканських, всесоюзних і світових змагань з різних видів спорту, Олімпійських ігор. З появою у ВНЗ факультету фізичного виховання та спорудженням унікального спортивного комплексу було створено сприятливі умови для подальшого розвитку цього напряму.

Контроль за якістю організації навчально-виховного процесу у ВНЗ здійснювався ректорами, проректорами, деканами і завідувачами кафедрами; практикувалися взаємовідвідування занять викладачів, відкриті лекції тощо. На підставі аналізу з’ясовано, що типовими недоліками у процесі їх проведення були: переказ викладачами змісту підручників; не завжди розглядалася історія розвитку проблеми; приділялося недостатньо уваги виробленню вміння у студентів самостійно готувати доповідь (бесіду) і виступати як лектор; розвитку правильної, літературно грамотної мови.

Починаючи з повоєнних десятиріч, науково-дослідна робота викладачів СДПІ здійснювалася за такою тематикою: удосконалення змісту, форм, методів навчально-виховної роботи у школі, вивчення проблем макаренкознавства та впровадження передового педагогічного досвіду (комплексні теми «Досвід роботи шкіл з виробничим навчанням», «Досвід діяльності шкіл-інтернатів»); філософські проблеми сучасного природознавства; економічна ефективність капіталовкладень, основних фондів і впровадження технічних досягнень; історія історичної науки; фізика твердого тіла; розрахунок і підвищення надійності електронної апаратури (спільно з інженерами заводу «Електрон»); теорія хімічної будови, кінетики і реакційної здатності; історія російської та української літератур. Зауважимо, що більшість із цих пріоритетів наукової діяльності розвивалися у подальшому, збереглися у ВНЗ і сьогодні.

Згідно із даними наукових звітів, головні недоліки організації НДР в інституті у повоєнний період пояснювалися такими чинниками: на окремих кафедрах не була створена «атмосфера нетерпимості навколо викладачів, які систематично не виконують наукової роботи»; відсутній тісний зв’язок між науковою роботою викладачів і студентів, у наслідок чого слабо виявлялися дослідницькі здібності студентства; недостатній зв’язок наукового колективу інституту з підприємствами міста та вчителями шкіл області; слабка матеріально-технічна база (усі приміщення зайняті для занять із студентами з 8 ранку до 10 вечора, що створювало перешкоди на шляху провадження наукової роботи у ВНЗ); «житлова проблема», яка не дозволяла укомплектувати ВНЗ висококваліфікованим викладацьким складом, «замістивши тих, хто не має перспектив для наукового зростання й інколи відповідних якостей працівника ВНЗ».

У повоєнні десятиріччя особливо актуальними були проблеми розширення навчальної площі інституту та зміцнення матеріально-технічної бази. Як засвідчують матеріали річних звітів, у повоєнні десятиріччя велася відчайдушна боротьба керівництва ВНЗ за поліпшення забезпечення закладу, відчувалася «туга всього колективу за кращими умовами праці». Як доводять архівні матеріали, керівництво закладу вдавалося до різних «адміністративних хитрувань», до винахідливості у досягненні поставленої мети. Тривалий час заняття в інституті відбувалися у три зміни: перші дві – стаціонар, третя – заочний та вечірній відділи загальнонаукового факультету. Підготовчі курси працювали у приміщенні школи № 8. Інститут розташовувався у малопристосованому для навчання приміщенні; окремі аудиторії перебували в аварійному стані. З розрахунку на одного студента навчальна площа становила 1,5 м2, а з урахуванням загальнонаукового факультету і заочного відділення – близько 0,5 м2. Кризовий стан із браком навчальних приміщень особливо загострився наприкінці 60-х pp. у зв’язку зі стрімким збільшенням кількості студентів (за десятиріччя у два рази). Відсутність можливостей для нормального функціонування кабінетів і лабораторій, читального залу, належного спортивного залу перешкоджали підвищенню ефективності навчально-виховного процесу. Тризмінна робота не давала змоги підтримувати в нормі елементарний санітарно-гігієнічний стан помешкань. Керівництво ВНЗ із сумом констатувало: «Протягом багатьох років ректорат … ставить питання про розширення навчальної площі перед партійними і радянськими органами області та республіки. Результатів поки-що немає». У СДПІ використовувався кожний квадратний метр приміщення і подальших перспектив щодо збільшення навчальної площі без будівництва навчального корпусу не було. У 1969 р. керівництву СДПІ вдалося домогтися позитивного рішення про спорудження студентського містечка по вул. Роменській, яке включало б навчальні корпуси, гуртожитки, студентську їдальню, господарчі приміщення й мало б перспективи подальшого розвитку. Організація будівництва нової бази педагогічного інституту випала на долю ректорів О.П. Овчаренка (1968 – 1980 pp.) та І.Т. Качана (1980 – 1996 pp.) Значну частину будівельних робіт виконали викладачі та студенти. У 1972 р. на відзнаку 50-річного ювілею утворення СРСР корпус ввели в дію. Зазначимо, що від часу утворення до свого остаточного «поселення» по вул. Роменській інститут змінив принаймні п’ять основних помешкань свого місцеперебування, а створення студентського містечка сприяло залюдненню і розвитку цілого мікрорайону.

Зміцнення матеріально-технічної бази Сумського державного педагогічного інституту суттєво сприяло поліпшенню організації навчально-виховного процесу, здійсненню науково-дослідницької діяльності, пожвавленню культурно-виховної та спортивної роботи.

У 1974 р. інститут відзначив свій півсторічний ювілей. За заслуги в підготовці кваліфікованих кадрів для народної освіти в повоєнний період та з нагоди 50-річчя з дня заснування 14 квітня 1975 р. СДПІ ім. А.С. Макаренка нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. 37 викладачів ВНЗ за високі показники в роботі відзначені державними нагородами, медалями «За доблесний труд».

У 70–80-х pp. значних успіхів досягли викладачі та студенти ВНЗ у справі подальшого вдосконалення технології виробництва на деяких підприємствах міста і країни. Кафедри СДПІ виконували важливі наукові розробки за госпдоговірною тематикою на замовлення ряду науково-дослідних інститутів АН УРСР та АН СРСР, підприємств міст Києва, Запоріжжя, Свердловська, Сумського машинобудівного заводу ім. М.Ф. Фрунзе, об’єднання «Насосенергомаш», Сумського заводу електронних мікроскопів. У цьому напрямку особливо інтенсивно працювала кафедра фізики – досягнуто надвисокого вакууму, створено високовакуумну установку з безмаслярним відкачуванням, що дозволило виконувати замовлення Інституту біології моря Далекосхідного центру АН, Харківського авіаційного інституту.

Щороку зростали темпи розвитку студентської науково-дослідної роботи в галузі гуманітарних і природничих наук. Так, якщо у 1976 р. на республіканський і всесоюзні конкурси студентських робіт було подано 22 праці (з яких 4 відзначені дипломами), то у 1977 р. – уже 41 студентську працю. Разом з тим СДПІ був базою для проведення республіканських олімпіад юних хіміків, біологів, фізиків, математиків тощо. Викладачі закладу провадили значну роботу з виявлення і залучення до ВНЗ обдарованої молоді, насамперед шляхом участі у проведенні районних та обласних предметних олімпіад з різних галузей знань.

Значною мірою активізувалося залучення студентства до здійснення науково-дослідної роботи з перспективами практичного застосування. Так, у 1983 р. на кафедрі фізики спільно з виробничим об’єднанням «Електрон» була закінчена госпдоговірна тема щодо виготовлення комплекту наочних посібників з радіоелектроніки, призначених для використання у школі (керівник – доц. В.Г. Шамоня). Було вироблено 25 випробувальних зразків, отримано багато заявок на цей посібник. До роботи за госпдоговірною тематикою, яку на початку 80-х pp. здійснювала кафедра фізики спільно з АН УРСР, виробничим об’єднанням «Електрон», заводом ім. М.Ф. Фрунзе, Харківським університетом та іншими суб’єктами (на загальну суму 100 000 руб.), активно залучалися студенти.

Роботи за госпдоговірною тематикою проводилася на кафедрі математичного аналізу, на природничому факультеті та на загальноінститутських кафедрах. На кафедрі філософії у кінці 70-х – на початку 80-х pp. під керівництвом професора П.П. Бобровського були виконані роботи за держбюджетною та госдоговірною тематиками: «Соціально-екологічні епохи на тлі соціально-економічних формацій», «Формування наукового світогляду студентської молоді», «Філософські проблеми охорони навколишнього середовища». Завдяки проведенню кафедрою хімії госпдоговірних досліджень із фізичної хімії іонних розчинів, мас-спектрометрії та органічного синтезу було зміцнено матеріальну базу кафедри, створено та обладнано лабораторії фізико-хімічного аналізу, органічного синтезу. З 1986 р. до виконання госпдоговірних робіт була залучена кафедра ботаніки. Досліджувалися впливи аеротехногенних забруднень на рослинність (керівник професор М.І. Стеблянко);
у 1989 – 1992 pp. вивчалися природні ресурси лікарських рослин області. У 1993 – 1998 pp. досліджувалося поширення на Сумщині рослин, занесених до Червоної книги України та обласного списку. Загальний обсяг робіт за госпдоговірною тематикою, виконаних кафедрами СДПІ, сягав 300 тисяч на рік – це досить високий показник для тогочасних педагогічних ВНЗ.

У цей період значна увага приділялася налагодженню тісної співпраці між школою та ВНЗ. Для проведення навчально-виховної та науково-дослідної роботи зі студентами за факультетами й кафедрами СДПІ було закріплено 12 загальноосвітніх шкіл і два професійно-технічних училищ.

Від початку 70-х pp. одним із перших в Україні у СДПІ почав працювати факультет майбутнього вчителя з очно-заочним та вечірнім відділеннями, до компетенції якого входила профорієнтаційна робота серед молоді Сумщини з підготовки до вступу в інститут.

Доцільно навести цитату із «Напутньої записки першокурснику», укладеної ректором О.П. Овчаренком у 70-х pоках, що збереглася в архіві університету: «He розгублюйтеся, якщо з навчанням спочатку буде важко. Будете наполегливо працювати – і труднощі будуть подолані... Бережно ставтеся до соціалістичної власності, не пишіть на столах і партах, не насмічуйте, підтримуйте чистоту та порядок, не приколюйте кнопками й гвіздками до стін картини, фотографії, листівки і тощо... Менше витрачайте часу на приготування їжі та поїздки додому за продуктами. Користуйтеся столовою... У громадських місцях поводьте себе гідно, пам’ятайте, що з вашої поведінки роблять висновки про весь колектив... У нашому інституті чоловіки носять охайні зачіски, а дівчата уникають заходити до навчального корпусу в брючних костюмах...».

Одним із перших у республіці у Сумському державному педагогічному інституті було створено факультет громадських професій, який цілеспрямовано готував майбутніх учителів до виховної позакласної роботи, плекав діяльних «общественников» – людей з активною громадянської позицією. У його складі функціонували школи піонервожатого, керівника танцювального, драматичного та хорового колективів, літературного гуртка, громадського інструктора та судді з деяких видів спорту, екскурсовода, інструктора «з нової радянської обрядовості», школа молодого лектора (з шістьма відділами, з яких чотири – суспільствознавчих, один педагогічних наук та один спеціальних наук). Факультет громадських професій Сумського педінституту став експериментальною базою для здійснення багатьох дисертаційних досліджень.

При студентському клубі працювало 12 спортивних секцій, 11 гуртків художньої самодіяльності, вокально-інструментальний ансамбль, духовий оркестр, фотогурток, бібліотечний і танцювальний гуртки, гурток естетики побуту, студентський драматичний театр, літературно-творче об’єднання «Орфей», інститутський академічний хор та хор народної пісні – неодноразові лауреати республіканських фестивалів. Значних успіхів досягли спортивні команди інституту – переможці республіканських змагань з кульової стрільби, спортивного орієнтування, стрільби з лука.

У 70 – 80-х рр. велику популярність здобув клуб інтернаціональної дружби «Ровесник», частими гостями в якому були делегації із зарубіжних країн, особливо побратима Сум – болгарського м. Враца.

Практично всі студенти інституту щорічно залучалися до роботи у «третьому трудовому семестрі»: працювали вихователями й вожатими в піонерських таборах, на дитячих майданчиках при житлових управліннях, у студентських будівельних загонах, під час збирання урожаю; брали участь у піднятті цілини, спорудженні важливих державних об’єктів, зокрема газопровіду «Уренгой – Самара – Ужгород».

У ВНЗ було накопичено досвід організації дозвілля молоді, традиційними стали посвята у студенти, свято останнього дзвоника, день відкритих дверей, декада першокурсника, вечір відмінника, дні факультетів, кафедр, інтелектуальні вікторини, гуморини, зустрічі випускників, внутрішньофакультетські та міжфакультетські конкурси художньої самодіяльності, наукових студентських робіт, День праці, «Алло, ми шукаємо таланти», «А нумо, дівчата!» тощо.

Відповідно до постанови Міністерства освіти УРСР від 25 листопада 1977 р. про підсумки республіканського конкурсу педагогічних інститутів, СДПІ ім. А.С. Макаренка було присуджено II місце за кращу організацію умов праці, побуту й умов праці колективу. Наш педінститут був ВНЗ другої категорії. Тоді у його складі налічувалося 4 факультети (фізико-математичний, природничий, філологічний, англійської мови) і 7 спеціальностей.

У вересні 1987 р. Сумський педінститут ім. А.С. Макаренка став закладом першої категорії. Це був період здійснення шкільної реформи і перебудови провідних напрямів вищої освіти, до якої активно долучився викладацький і студентський склад інституту. Реформа стала предметом обговорення і жвавих дискусій у середовищі місцевої інтелігенції. Було взято курс на гуманізацію, демократизацію, деуніфікацію системи освіти. У 1988 р. підготовка у СДПІ здійснювалася на 7 факультетах із 12 спеціальностей.

У 1996 р. посаду ректора Сумського державного педагогічного університету обійняв В.С. Іваній аж до 2005 року. Керівництво ВНЗ спрямовувало зусилля на підвищення статусу навчального закладу, його кількісних і якісних показників.

Наприкінці 90-х років ХХ ст. до складу СДПІ входило 7 факультетів, на яких проводилася підготовка фахівців із 19 подвійних спеціальностей денної та заочної форм навчання. Фізико-математичний факультет: математика та фізика; математика та інформатика; фізика та інформатика; фізика і математика (з додатковими спеціальностями – основи інформатики, економіки); природничо-географічний факультет: біологія та хімія, біологія та психологія, географія та біологія та основи економіки; історичний факультет: історія України, всесвітня історія та основи природознавства; історія України і всесвітня історія та психологія; соціальна педагогіка та історія; початкове навчання та соціальна педагогіка; психологія та іноземна мова; філологічний факультет: українська мова і література; українська мова і література та іноземна мова (англійська, німецька, французька); російська мова і література та іноземна мова (англійська, німецька, французька); факультет іноземних мов: англійська мова та німецька або французька; англійська мова та основи інформатики (на комерційній основі); факультет фізичного виховання: фізичне виховання та методика спортивно-масової роботи; фізична реабілітація; олімпійський та професійний спорт (на комерційній основі);
музично-педагогічний факультет: музичне виховання та художня культура; музичне виховання та соціальна педагогіка. Крім того, факультет післядипломної освіти здійснював підготовку за всіма ліцензованими спеціальностями.

Підготовка вчителів різних профілів здійснювалася згідно з навчальними планами, затвердженими Міністерством освіти України. Програми з деяких предметів було розроблено у ВНЗ на заміну застарілим. Це насамперед стосувалося навчальних програм із предметів соціально-гуманітарного й педагогічного циклів, історії України та ін.

Система контролю знань, умінь і навичок студентів забезпечувалася такими формами: усна перевірка знань на семінарських, практичних і лабораторних заняттях; періодична перевірка конспектів опрацьованої літератури; перевірка перебігу виконання семестрових індивідуальних завдань; співбесіди з опрацьованого матеріалу, що подається на самостійне вивчення; контроль виконання завдань до курсових та дипломних робіт; підсумковий контроль; перевірка знань, умінь і навичок під час колоквіумів; деканатські й ректорські контрольні роботи, включаючи комплексні кваліфікаційні завдання; заліки та екзамени в усній та письмовій формах тощо.

У 1999 р. навчально-виховний процес здійснювали 296 викладачів, з яких 18 (6 %) докторів наук, професорів, 184 (65,1 %) кандидатів наук, доцентів. Відсоток дипломованих спеціалістів – 68 %. В аспірантурі, створеній у СДПІ у 1992 р., наприкінці 90-х років навчалося 68 викладачів; ще 35 викладачів – в аспірантурі інших ВНЗ та інститутів Академії наук України. Станом на 1 червня 1999 року на денній формі навчалося 3180 студентів, на заочній – 1610. У ВНЗ працювали 672 особи професорсько-викладацького та адміністративно-обслуговуючого персоналу. Щорічні темпи приросту кадрів вищої кваліфікації становили 5 – 6 %. Навчальний процес забезпечували 32 кафедри.

У ВНЗ діяло 16 творчих об’єднань, у тому числі колективи, що мають звання народних (студентський театр, академічний хор). Вихованці музично-педагогічного факультету, факультету фізичної культури та інших факультетів щорічно стають лауреатами та призерами відповідних конкурсів і змагань міжнародного та державного рівнів (наприклад, три призери Всесвітньої універсіади 1999 p., Словаччина). Студенти закладу були щорічними переможцями з більшості видів спорту серед ВНЗ Сумщини, на конкурсах художньої самодіяльності «Студентська весна», КВК тощо.

Наукові дослідження науково-викладацького складу провадилися в багатьох напрямах. Пріоритетними були проблеми вдосконалення навчально-виховного процесу в сучасній школі, які реалізовували в експериментальних програмах, навчальних і методичних посібниках, зокрема формування творчої особистості вчителя, розробка та апробація новітніх педагогічних технологій навчання і виховання в сучасному педагогічному ВНЗ. Дослідники університету працювали над проблемами екології та охорони навколишнього середовища, філософськими проблемами синергетики і природознавства, вивченням структури і властивості плівок металів, отриманих в умовах надвисокого вакууму, іонних розтопів, гетероциклічних сполук, питаннями історії та культури рідного краю, теоретичними дослідженнями з алгебри тощо.

У ВНЗ функціонували такі проблемні лабораторії: основ педагогічної творчості, гендерних досліджень, фізики тонких металевих плівок, рентгеноструктурних досліджень, органічного синтезу,
фізико-хімічних методів дослідження, магнітних властивостей композиційних матеріалів, комп’ютерних дидактичних засобів навчання, функціональної діагностики спортсменів. Систематично виходили збірники наукових праць викладачів СДПІ із п’яти серій спеціальностей, більшість з яких визнані ВАК України як фахові.

СДПІ виступав базою для проведення обласних, міжвузівських республіканських і всесоюзних науково-методичних нарад, конференцій, симпозіумів, олімпіад з біології, хімії, фізики, математики, педагогіки, філософії, літератури, музики. Серед них Всесоюзна нарада завідувачів біологічних кафедр педінститутів «Удосконалення викладання біології в педагогічних інститутах з урахуванням нових планів і програм» (1973 pік), Всесоюзна нарада актуальних питань методики викладання хімії (1981 рік), республіканська олімпіада учнів середніх шкіл з хімії (1982 рік), VIII всесоюзний симпозіум по теорії груп (1982 pік), Всесоюзна конференція «Формування активної життєвої позиції студентської молоді» (1982 pік), Всесоюзний філософський симпозіум з проблем розвитку науки і техніки (1986 pік), Республіканська конференція, присвячена 100-річчю з дня народження А.С. Макаренка (1988 рік), Всеукраїнська науково-методична конференція «Формування інтелектуальних умінь учнів у процесі вивчення математики та інформатики» (1995 pік), Міжвузівська конференція «Музика та культура абсурду XX ст.» (1996 pік), Міжрегіональна конференція «Культура педагогічного спілкування як фактор гуманізації сучасної освіти» (1996 pік), міжвузівська науково-методична конференція «Актуальні питання розвитку творчої особистості учнів та студентів при вивченні математики та інформатики» (1997 pік), Всеукраїнська конференція «Музичний ландшафт України: регіони, школи, індивідуальності» (1999 pік). Систематичного характеру набули конференції з дослідження «Слова о полку Ігоревім»,
білорусько-українських літературних і фольклорних зв’язків, обласні наукові історико-краєзнавчі конференції, природничі конференції «Заповідна справа на Сумщині», Макаренківські читання, Потебнянські читання; святкування ювілеїв Т. Шевченка, О. Пушкіна, А. Чехова, П. Грабовського, О. Олеся та інших визначних діячів культури та мистецтва. У 90-х рр. у ВНЗ у середньому щорічно відбувалося 4 – 5 науково-практичних, науково-методичних та інших конференцій. Багато з них спрямовувалися на поліпшення навчально-виховного процесу у вищій та середній школах, на збереження навколишнього середовища Сумщини, примноження культурних надбань рідного краю.

Наукові посібники з фразеології англійської мови, типології мов, збірники диктантів, посібники для учнів середніх шкіл, створені М.К. Бобком, Б.Є. Ліндером, Р.І. Цибою, С.О. Швачко, М.М. Дудченком, В.В. Павловим, підручники з ботаніки, генетики, основ сільського господарства, фізіології рослин, хімії, створені Н.І. Дегтярьовою, Х.Х. Сухарєвою, М.І. Стеблянком, Н.Н. Чайченко, з методики викладання фізики В.Д. Шабаля, В.І. Каленика, з математичної логіки та теорії алгоритмів Ф.М. Лимана, з методики викладання планіметрії Л.Г. Чашечнікової, з історії літератури та літературознавства П.П. Охріменка, Д.М. Білецького, з дитячої літератури Ю.П. Ступака, з методики викладання української мови в середній школі О.С. Скорика, з фізіології І.І. Яновського, з туризму В.І. Курилової, з філософії Ю.І. Шехтермана, з історії педагогіки А.А. Сбруєвої та М.Є. Рисіної, з основ педагогічної творчості М.Ю. Лазарева та багатьох інших викладачів СДПІ запроваджувалися в ужиток у школах та вищих навчальних закладах України, більшість з них перевидавалися багато разів.

Науковці університету (Г.П. Якубанець, Д.П. Костенко, Б.Л. Корогод), співпрацюючи з провідними науковими інститутами Академії наук України, брали участь у написанні «Історії міст і сіл Української РСР», «Лексичного атласу України» (Н.П. Дейниченко) та інших фундаментальних праць.

Успіхи у здійсненні академічної і науково-дослідної роботи уможливили зміну статусу нашого закладу. 6 жовтня 1999 р. на базі Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка згідно з рішенням Кабінету Міністрів України було створено Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка.

Метою діяльності СДПУ ім. А.С. Макаренка стало формування представників інтелігенції, які засобами професійно-творчої діяльності сприяють розвитку духовної й матеріальної культури українського народу.

Університет став центром комплексу педагогічних навчальних закладів, охопивши 18 закладів різних рівнів акредитації: три педагогічні коледжі (Путивльський, Стахановський, Донецький), Лебединське педучилище, чотири гімназії (м. Суми, м. Шостка, м. Охтирка), чотири ліцеї (м. Суми, м. Конотоп та ін.), два професійно-технічних училища, середні школи міста та області. На базі Путивльського педколеджу, Лебединського педучилища та Шосткинської гуманітарної гімназії почали діяти філії (консультпункти) заочної форми навчання. У межах комплексу за інтегрованими навчальними планами з усіх спеціальностей здійснювалася робота відповідно до програм довузівської підготовки. Інтегровані навчальні плани з педагогічними коледжами і педучилищем з п’яти спеціальностей передбачають ступеневість освіти і подовження навчання у ВНЗ за скороченими термінами. Серед форм довузівської підготовки – підготовче відділення, очно-заочні та вечірні підготовчі курси, підготовчі курси безпосередньо перед іспитами, співробітництво з Малою академією наук, школою вищої спортивної майстерності, обласним ліцеєм для обдарованої молоді на базі СумДПУ, конкурс абітурієнтів в обласній газеті «Данкор» «Крок у твоє майбутнє» та ін.

Перед університетом постали завдання виконання цілого комплексу соціальних функцій: підготовка педагогічних кадрів для різних типів середньої загальноосвітньої школи; перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; організація й проведення фундаментальних, пошукових, прикладних та інших наукових досліджень, спрямованих на розв’язання проблем народної освіти в тісному зв’язку з навчальним процесом; поширення й пропаганда педагогічних, гуманітарних, економічних, екологічних та інших науково-пізнавальних і політичних знань серед населення, підвищення його загальноосвітнього та культурного рівня; вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду; створення у своїй діяльності умов для успадкування та розвитку національних традицій українського народу; підготовка посібників і підручників для середньої і вищої школи; здійснення орієнтації молоді на педагогічну професію; розвиток зв’язків з навчальними закладами України, зарубіжними країнами.

Початок ХХІ сторіччя позначений суттєвим оновленням не тільки концептів й ідеологем у сфері вищої освіти, але й зміною в керівництві нашого університету. Великий резонанс у середовищі громадськості міста викликала ідея об’єднання сумських вищих навчальних закладів. У березні – травні 2005 р. виконуючим обов’язки ректора була доктор педагогічних наук, професор Н.Н. Чайченко, а з 1 червня по 4 липня 2005 року ректором працював доктор педагогічних наук, професор М.К. Подберезький. З 15 липня 2005 р. по 30 березня 2009 р. ректорську посаду обіймав доктор фізико-математичних наук, професор Ф.М. Лиман. З 2009 ректором обраний кандидата педагогічних наук, професора А.І. Кудренка.

Вивчення історичних аспектів діяльності СумДПУ ім. А.С. Макаренка дає підстави для певних узагальнень. У довоєнний період наш ВНЗ обслуговував досить широкий регіон (до 20 районів країни), у тому числі забезпечував учительськими кадрами «столичну» Харківську область, а у 70–90-х pp. готував педагогів для Казахської й Узбецької республік. Традиційними були зв’язки СДПУ з Харківським, Київським, Полтавським, Глухівським, Чернігівським, Ніжинським, Вінницьким педінститутами. Відповідно до рішень урядів наш університет обмінювався цілими факультетами з більшістю перелічених закладів. Історично так склалося, що за СДПУ закріпилася спеціалізація у фізико-математичних та природничих науках. Саме вони викладалися у ВНЗ безперервно (за винятком періоду Великої Вітчизняної війни).

Протягом своєї історії Сумський педагогічний університет ім. А.С. Макаренка був провідним освітянським, науковим та культурним осередком північно-східної України. Навколо нього зосереджувалася діяльність численних товариств та об’єднань, таких їх місцевих філіалів, як «Знання», «Товариство охорони пам’яток історії та культури», Спілка письменників України, Географічне товариство.

1 493218191 2 551659215 3 1809057242 4 344696126 5 1984262751 1984262751
location
Приймальня ректора
40002, Сумська обл., м. Суми,
вул. Роменська 87
+38(0542) 22-15-17, 68-59-02
E-Mail: rector@sspu.sumy.ua

Всі контакти

Електронний довідник

На сайті

На даний момент 258 гостей на сайті

Copyright © 1924 - 2019. All Rights Reserved.